ПЕЛЕХ Павло Петрович (1842- 1917)

У 1863 р. закінчив Петербурзьку медико-хірургічну академію (з 1881 р. Військово-медична академія, ВМА), де був залишений для удосконалення. Займався офтальмологією й у 1865р. захистив докторську дисертацію на тему "Фонтанов канал, несправедливо называемый шлеммовым". З 1868р. ад'юнкт-професор кафедри госпітальної хірургії, у 1870-1871 р. виконуючий обов`язки зав. академічної (факультетської) хірургічною клінікою, у 1875-1878 р. проф. кафедри оперативної хірургії; з 1878 р. до виходу у відставку (1889) зав. кафедрою хірургічної патології й терапії (загальної хірургії) ВМА. Одночасно (з 1879 р.) був консультантом Обухівської лікарні. Під час пруссько-австрійської і російсько-турецької (1877-1878) воєн працював у військових госпіталях.

П.П.Пелех опублікував понад 30 наукових творів, присвячених экзартикуляции великих суглобів, висіченню пухлин, оваріотомії, резекції прямої кишки, вивченню токсичних властивостей хлороформу і наданню допомоги при отруєнні їм та інше. Основна його заслуга перед вітчизняною медициною - пропаганда антисептичного методу. Молодим лікарем П.П.Пелех відвідав клініку Дж. Лістера в Глазго і сприйняв його ідеї. Статті П.П. Пелеха "Успех новых идей в хирургии при лечении ран, сложных переломов и гнойных накоплений" і "Как понимать пиемию?" були першими російськими роботами по антисептиці. Зумів впровадити антисептичний хірургічний метод у практику в клініці загальної хірургії ВМА, причому відмовився від карболової кислоти, замінивши її менш токсичним засобом - трихлорфенолом.

ПЕЛЕХ Євстафій Степанович (1900-1964)

Працюва лікарем у Західній Україні (Рівенська область) у складних умовах (до 1939 року - территорія Польщі, з 1939 року - УРСР). Під час Великої Вітчизняної війни працював у госпіталях.

ПЕЛЕХ Леонід Євстафійович (1927-1994)

Доктор медичних наук, професор (1967). Створив службу реабілітації в колишньому Союзі і Україні. Завідуючий кафедрою реабілітації проректор по учбовій і науковій частинах Київського інституту удосконалення лікарів (зараз Академія післядипломної освіти), керівник всесоюзного центру реабілітації хворих неврологічного і нейрохірургічного профілю. Автор близько 300 наукових праць. Закінчив Станіславський медінститут у 1951 р. З 1953 навчався і працював у клінічній ординатурі Київського науково-дослідного інституту нейрохірургії. З 1957 року – молодший науковий співробітник, з 1960 р. - старший науковий співробітник, захистив кандидатську дисертацію на тему “Концентрація РН у лікворі при захворюваннях головного мозку” (1958 р.). З 1965 року – затверджений по конкурсу на посаду керівника хірургічної патології судин головного мозку. В 1967 р. захистив докторську дисертацію на тему “Тромбози і стенози сонних артерій”, був наймолодший професор у бувшому СРСР (1967 р.) З 1969 року – завідуючий кафедрою реабілітації. З 1973 – проректор по учбовій роботі Київського інституту удосконалення лікарів. Працював в Йемені (1963-1964 р.р.), Швеції (1969), Англії (1970), Канаді(1986) Ім’ям професора Пелеха названа вулиця на Рівненщині, звідки він родом. Був патріотом України. Розмовляв на українській мові. У трудовій книжці записано: “Прекратил работу в связи со смертью» (24.09.1994)